„Мікрофон”

Чому і коли  виникає потреба писати листи?

Хто і кому може писати лист?

Що таке лист?

Чи доводилося вам писати листа? Кому? А отримувати?

Які ви знаєте види листів?

(службові листи належать до основних засобів встановлення офіційних, службових контактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами)

З якою метою пишуть листи?

Чи можна назвати листи  творчістю кожної людини?

У  якому стилі можна писати лист?

Лист до рідних – розмовного, а лист В.Симоненка – художнього стилю.

Робота з підручником. Матеріал підручника на ст. 112 зачитують учні.

Додаткові пояснення вчителя. Листування – один із видів письмового спілкування. Лист – це писаний текст, метою якого є повідомлення про щось адресата (Слайд 6 із правилами ).

Ділове листування відбувається між установами або працівником та установою. Тексти таких листів складаються за певними зразками в офіційно-діловому стилі.

Особисті листи – це листи до рідної та близької людини,  до друга чи знайомого,  до улюбленого співака чи актора. Такі листи не відзначаються строгістю форми. Мовлення приватного листа невимушене.  У текстах особистих листів поєднуються ознаки різних стилів, зокрема розмовного та художнього.

Проте і в особистому спілкуванні існують певні традиції. Розпочинається лист звертанням. Через звертання, як правило, передається ставлення до адресата: повага, любов, ніжність. Чемна людина завжди поцікавиться життям адресата -  його здоров’ям, успіхами. Далі йде виклад того, про що хочуть сповістити. Вихована людина ніколи не нав’язує своїх думок, тому вживає вставні слова та сполучення слів: на мою думку, здається, як на мене, мабуть, певно та ін. Завершується приватний лист побажаннями та прощанням. Підпис є обов’язковим. Ознакою культури є зазначення дати написання листа.

У тексті листа необхідно вживати слова ввічливості. Це слова привітання і прощання,  слова вибачення (скажімо, за турботи, завдані висловленням певного прохання).

IV. Перевірка знань матеріалу попереднього уроку.

Коротка бесіда:

Як починають листи?  (звертанням)

Якою частиною мови виражається звертання? (іменником)

У якому відмінку стоїть воно?  (у кличному)

Які стилі мовлення поєднуються у особистих листах? (розмовного та художнього)

Як закінчуються листи? (побажаннями, датою та підписом)

Що таке слова ввічливості? (це  привітання і прощання,  слова вибачення)

V.  Виконання вправ на закріплення теоретичного матеріалу та розвиток мовлення.

Короткі відомості з історії виникнення письма.

У наш час легко і просто передавати думки на відстань. Ми можемо докладно описати події, своє життя, передати міркування на сотні і тисячі кілометрів, вивчати документи; ознайомлюватись із поглядами людей, які жили сотні й тисячі років тому. А чи завжди було письмо? Коли і як воно виникло?

Потреба у листуванні виникла дуже давно. Людям потрібно було передавати якусь інформацію на відстані та в часі. Для цього використовувалися різні предмети. Наприклад, індіанці, оголошуючи війну, надсилали супротивникові томагавк (сокиру).  Сигналом миру служила люлька: її на знак примирення по черзі палили представники ворогуючих племен.

Для того, щоб урок був цікавим, окремі учні отримали випереджуючі завдання: знайти відомості про виникнення письма. Тож   надаємо слово нашим юним дослідникам.

Пізнавально - пошукова робота учнів

1-й учень. З історії виникнення листів (Слайд 7-8 - факти з історії виникнення листів)

         У давні часи існувало малюнкове письмо, вузликове, письмо на глиняних плитках, дерев'яних дощечках, берестяні грамоти, його наносили спочатку на берестяні грамоти папірус, пергамент, а згодом на папір. А ще для передачі повідомлень використовувалося своєрідне намисто –вампум, нанизані на стрічку морські черепашки. Поширеним було вузликове письмо – кіпу: зміст послань у ньому передавався через кількість прив’язаних до мотузки чи палиці шнурів і вузлів на них.

Але „мова” сигналів і предметів не давала змоги передавати думки, спілкуватися повноцінно. Для цього була потрібна писемність. І першим кроком до неї стало малюнкове письмо – піктографія.

         Людина навчилась малювати дуже давно. Поселившись у печері, люди висікали або видряпували фігури тварин, людей та різних предметів. Згодом у цьому письмі дедалі частіше використовувались умовні зображення. Малюнками передаються навіть абстрактні поняття: наприклад, рогата змія означала   життя,  з’єднані руки – дружбу, дві змії – небезпеку…

         Малюнкове письмо віджило, але залишки його можемо побачити й сьогодні. Це всім відомі знаки дорожнього руху.

         Піктографія удосконалювалась, у ній широко використовувались умовні знаки. На зміну малюнкам  прийшли ієрогліфи. У них кожний знак   передає слово або його частину. У наш час ними пишуть у Японії й Китаї. Народи цих країн люблять своє письмо-малюнки і не збираються з ним розлучатися.      

         Ієрогліфічне замінило буквене письмо. Винайдення літер – невеличких простих фігурок, що відтворюють звуковий склад слів, - велике досягнення людства.

Вважають, що букви першими створили фінікійці, а удосконалили їх греки. Творцями слов’янської азбуки - кирилиці стали Кирило і Мефодій. Сучасний український алфавіт склався на її базі (Слайд 9 - творці слов'янської писемності Кирило і Мефодій).

Кожен із нас любить гарно одягатися. А чи є одяг  у листів? Це – конверт.  Саме в ньому ми й  отримуємо лист. Про це ми довідаємося з повідомлення наступного нашого дослідника.

2-й учень. Популярну в наш час форму листа у вигляді заклеєного конверта почали використовувати тільки в двадцятих роках дев’ятнадцятого століття в Англії. Десь років за тридцять після цього Великобританія подарувала світові ще один корисний винахід – поштову марку. Так, тривалий час пересилання листів завдавало чимало клопотів і працівникам пошти, і населенню. Оплата поштових послуг була надзвичайно високою. Листи частіше за все оплачував не відправник, а одержувач. Особливі листи захищали печаткою із сургучем. 10 січня 1840 року  в обіг надійшла перша у світі державна поштова марка. - Дякую, дуже цікаве повідомлення (Слайд 10 - конверти та марки народилися в Англії, слайд 11 з визначенням поштової марки та слайд 12 із зображеннями різних марок).

Поштова марка — цінний папір, що є свідоцтвом оплати поштового відправлення. Її наклеюють на конверт для наступного погашення поштовим штемпелем.

Лист – це особливий вид творчості. Уміння написати листа означає вміння визначити його зміст і композицію, вибрати потрібні слова і словосполучення, правильно написати адресу на конверті.

Мовленнєва ситуація.

         Зустрілися дві дівчинки, які мешкають  у різних мікрорайонах:

         - Привіт, Ксеню!

         - Привіт, Ярославко!  Як ми давно з тобою не зустрічалися! За яким адресом ти зараз проживаєш?

         - Я мешкаю не за адресом, а за адресою. Слова адрес та адреса різні за значенням.  Адрес – це письмове ювілейне вітання особі чи установі. Адреса – місце проживання особи, напис на конверті. Соромно тобі цього не знати. І чого тебе в школі навчають?

         - Ой, і знову ці нудні правила! Я так не люблю їх вчити! Без них можна обійтися. І зовсім мені не соромно! А от значення інших слів я добре знаю. Адресат – той, хто надсилає кому-небудь листа.

         - І знову  неправильно! (звертаюся до учнів класу) Друзі! Допоможіть нам! Я впевнена, що  мої учні знають що таке адресант.

Щоб ви, учні,  не помилялися, як Ксенія, давайте з’ясуємо  значення слів адрес і адреса, а лексичне значення слів  адресат і адресант ви вже знаєте, та все ж пригадаймо їх значення (Слайд 13 із визначенням адреса та адреси та слайд 14 – адресата і адресанта)

Адреса складається із таких частин: підпис, того, хто надсилає лист; звідки він; кому призначений; куди направляється. А зараз підпишемо конверт. Зверніть увагу на розділові знаки (пунктограми) та скорочення.

(Слайд 15 – схема підпису конверта, слайд 16 із зразком підпису конверта)

Здебільшого листи складаються з таких частин:

ПОЧАТОК: звертання до того, кому адресовано лист.

ОСНОВНА ЧАСТИНА: зміст листа.

КІНЦІВКА: форми ввічливості: з повагою, на все добре, до скорої зустрічі; повторні поздоровлення; підпис, число (Слайд 17 зі списком частин листа)

 Поштовий індекс - набір символів, що додається до поштової адреси для полегшення сортування та доставки пошти. Вперше поштові індекси з'явились в Західній Німеччині на початку 1940-х років.

VІ. Закріплення здобутих знань, умінь, навичок.

Робота з підручником. Виконання вправ 203, 204 усно.

„Коректор”.  Прочитайте  вірш Г.Бойка „Лист”, виправте  помилки. Запишіть  правильний варіант у зошит. (Слайд 18 з текстом вірша та слайд 19 з відредагованим текстом)  

Кожен із ще добре пам’ятає, як провів літо. Що таке пам'ять? Що листування було вдалим, необхідно знати правила листування .

Робота над пам’яткою           

„Правила листування” (зачитують учні)

1. Вчасно відповідайте на листи, не залишайте їх без відповіді.

2. Пишіть на якісному папері.

3. Дбайте про почерк, охайність в оформленні.

4. Уживайте звертання. Коли звертаєтеся до старших на Ви, пишіть це слово з великої букви.

5. Не порушуйте  композиції листа (початок, основна частина, кінцівка).

6. Дотримуйтеся мовленнєвого оформлення,  пишіть грамотно. Пам’ятайте: зміст листа говорить   про вашу освіченість та  виховання.

7. У кінці листа ставте розбірливий підпис, дату (Слайд 20 з правилами листування).

Сьогодні ми все частіше  говоримо про Інтернет-пошту та SMS-послання як різновид епістолярного жанру, проте до старих добрих листів звертаємося не раз. Ще б пак, адже не кожна “есемеска” зрівняється із вишуканою новорічною листівкою, підписаною власноруч. Щоб надіслати електронну пошту використовують символ під назвою «равлик.» (Слайд 21 електронні листи надсилають через   Інтернет)

Кожна людина має свою домівку, де почуває себе затишно,захищеною. Лист теж має своє тимчасове житло  під назвою поштова скринька. А як і коли вона виникла, ми зараз дізнаємося. (Слайд 22 - поштові скриньки)

3-й учень. Колись давно команда португальського мореплавця Бартоломео Колумба потрапила в шторм біля берегів Південної Америки. Багато моряків у цій  пригоді загинуло. Та окремим вдалось врятуватися. Діставшись  до берега, один із офіцерів написав про  це  листа, помістив його в свій черевик, якого повісив на дерево недалеко від берега.

         Через рік тут висадився інший мореплавець, знайшов листа, прочитав і поставив капличку на місці загибелі своїх співвітчизників. Пізніше тут виросло селище. Іще довго черевик моряка слугував поштовою скринькою. (Слайд 23 - пам'ятник першій поштовій скриньці, за  яку слугував черевик)

         Те знамените дерево росте й досі. А біля нього—пам’ятник поштовій скриньці  у формі черевика. До наших днів у деяких країнах Європи та Америки залишився такий звичай: дітям у Різдвяну ніч в їхні черевики кладуть подарунки чи то Санта Клаус (у англійців), чи Дід Мороз (у росіян) тощо. У нас також є свій український чудотворець, якого ми можемо попросити виконати наші бажання та потаємні мрії. Це—Святий Миколай, якого й називають Миколою Чудотворцем.

Учні, в  якому творі української літератури згадується це ім’я? (у казці І.Франка «Фарбований Лис»)

 Звичайно, що лист не сам приходить до адресата. Його приносить людина. А хто такий листоноша? Людей, які сумлінно виконують свою роботу завжди поважали у суспільстві (Слайд 24 з фото пам’ятника листоноші)

4-й учень. Єдиний у світі пам'ятник листоноші було зведено у закарпатському селі Тур'ї Ремети Перечинського району в середині XIX століття. Щодня листоноша, якого тоді шанобливо називали «послом», долав 60 кілометрів, доставляючи землякам з Ужгорода газети, листи, грошові перекази тощо. Шлях пролягав через гори, струмки і річки. Посол не раз зустрічав небезпечних лісових звірів, але завжди вчасно приносив пошту. Якось його все ж таки  спіткала біда. За однією з легенд, листоноша провалився під кригу і потонув, а за іншою - він усе ж таки вибрався з крижаної води і прибув до села, але потім помер від запалення легень. Та селяни не забули легендарного листоношу. Пам'ятник листоноші встановлено 1838 року на стіні православної церкви святого Михаїла (1616 року, реконструйовано 1990 року) у вигляді барельєфу. На дошці написано «Въ Память Приязности, Тверезности, Чесности и Послужности Посла Феодора Фекета. Померъ р. Б.1838». Меморіальна дошка на стіні сільського храму збереглася до наших днів. А ось у райцентрі міста Перечин, що знаходиться за кілька кілометрів від села 2004 року було встановлено справжній пам'ятник Федорові Фекеті.

У нас залишилась ще одна незавершена справа. Яка?..... На листи обов’язково треба давати відповідь. Ніколи не можна залишати  їх без уваги. Лист, зазвичай, починаємо  звертанням, не забудьте використати   слова ввічливості… Спочатку подякуємо за отриманий лист, а вже про що ви будете писати далі, кожен вирішуватиме сам.

                    Шановний Василю Васильовичу!

Щиро вдячна за листа. Приємно, що ви про нас чули і знаєте…

VІІ. Підсумок та оцінювання. Мотивація оцінок.

Методика «незакінчене речення»

Сьогодні на уроці…

- я дізнався про...

- я навчився...

- мені найбільше сподобалося...

- мені запам’яталося... (Слайд 25 - закінчити речення)

VІІІ.  Домашнє завдання.

Завершити роботу над листом, скориставшись теоретичними відомостями  підручника на ст.111

– 113 та пам'яткою „ Правила листування ” (Слайд 26 з домашнім завданням)

Додаток до уроку (Слайд 26 - чи знаєш ти, що…)

         З появою Інтернету написання поштових листів відійшло на другий план. Адже оперативна передача інформації є значно зручнішою, а інколи просто життєвою необхідністю. Проте не слід забувати, що написаний власноруч лист - це свого роду опис особи, її почерк, її характер, відображення її життєвого стилю і уподобань.

         Стиль та форма написання кожного листа мусить бути ввічлива, засвідчувати нашу особисту культуру і пошану до адресата. Коли ми пишемо листи рукою, то слід брати акуратний чистий папір, це може бути спеціальний поштовий папір. Навіть, якщо це є листок із зошита, він повинен бути акуратно вирізаним і рівненьким. Вгорі справа слід писати дату написання листа. Далі йде звертання до адресата і власне зміст самого листа. Писати треба згідно правопису, чітко і грамотно. нечіткий чи неграмотний лист засвідчує про неуцтво особи, що його пише.

 Лист є відображенням інтелекту тієї чи іншої людини. Починаючи листа, слід відступити 2-3 см від дати, залишаючи зліва абзац. У звертанні засвідчується ставлення до людини - повага, любов,. Прикладами початку листа можуть бути наступні:  Шановна Редакціє! Дорогий Друже Андрію! Мої дорогі батьки! Рідненька матусю! Моя люба сестричко ! Мій незабутній Друже!

         Після цього слід торкнутися причини, що спонукала до написання листа. Якщо це лист-відповідь, то обов'язково слід подякувати за листа, а лише після цього давати відповідь.

         Слід  пам'ятати, що в листах треба писати з великої літери всі займенники, що стосуються особи адресата, отже, слова Ти, Ви, Тебе, Тобі, Вам, Вас, Твій, Ваш, з Вами тощо, а також іменники, що є назвами найближчої родини адресата: "Ваша Мама", "Як здоров'я Твоєї Дружини?"... Якщо ви затрималися з відповіддю, то слід обов'язково вибачитися, можливо пояснивши причину затримки, та лише після цього приступити до основного змісту листа.

         Якщо це лист до добре знайомих, товаришів, то найперше запитуємо про справи адресата, цікавимося його здоров'ям, здоров'ям найближчих, його працею й успіхами, а тоді вже повідомляємо і про себе з належною скромністю. Слід подумати також, що саме було би цікаво і потрібно знати адресатові з того, що ви можете розповісти.

         Лист - це відображення ставлення до людини, тому листи до старших - батьків, учителів, наставників повинні бути проникнуті глибокою повагою, любов'ю та вдячністю. В жодному разі не можна тут допускати фамільярності. Адже слово має надзвичайну силу.

         Гарно написаний лист є виявом загального рівня освіченості та культури особи, яка його написала. Відповіді на листи треба давати відразу ж, або максимум в термін до двох тижнів